Вступ
Внутрішньовенні (IV) канюлі-катетериє незаміннимимедичні виробивикористовується в різних медичних закладах для введення рідин, ліків та продуктів крові безпосередньо в кров пацієнта. Ця стаття має на меті надати глибоке розумінняВнутрішньовенні канюлі-катетери, включаючи їх функції, розміри, типи та інші відповідні аспекти.
Функція внутрішньовенного канюльного катетера
Внутрішньовенний катетер – це тонка гнучка трубка, що вводиться у вену пацієнта, що забезпечує доступ до кровоносної системи. Основна функція внутрішньовенного катетера – доставка необхідних рідин, електролітів, ліків або поживних речовин пацієнту, забезпечуючи швидке та ефективне всмоктування в кров. Цей метод введення пропонує прямий та надійний спосіб підтримки балансу рідини, поповнення втраченого об’єму крові та доставки ліків у термінові терміни.
Розміри катетерів для внутрішньовенних канюль
Катетери для внутрішньовенних канюль доступні в різних розмірах, які зазвичай позначаються калібром. Калібр відображає діаметр голки катетера; чим менший калібр, тим більший діаметр. Зазвичай використовуються такі розміри катетерів для внутрішньовенних канюль:
1. 14–24 калібр: канюлі більшого розміру (14G) використовуються для швидкої інфузії рідин або продуктів крові, тоді як менші розміри (24G) підходять для введення ліків та розчинів, які не потребують високої швидкості потоку.
2. 18–20 калібр: це найпоширеніші розміри, що використовуються в загальних лікарнях, що обслуговують широкий спектр пацієнтів та клінічних сценаріїв.
3. 22 калібр: Вважається ідеальним для дітей та геріатричних пацієнтів або людей з тендітними венами, оскільки він завдає мінімального дискомфорту під час введення.
4. 26 калібр (або вище): ці надтонкі канюлі зазвичай використовуються для спеціалізованих ситуацій, таких як введення певних ліків або для пацієнтів з надзвичайно чутливими венами.
Типи внутрішньовенних канюльних катетерів
1. Периферична внутрішньовенна канюля: найпоширеніший тип, що вводиться в периферичну вену, зазвичай у руці або кисті. Вони призначені для короткочасного використання та підходять для пацієнтів, яким потрібен нечастий або періодичний доступ.
2. Центральний венозний катетер (ЦВК): ці катетери встановлюються у великі центральні вени, такі як верхня порожниста вена або внутрішня яремна вена. ЦВК використовуються для тривалої терапії, частого забору крові та введення подразнюючих препаратів.
3. Серединний катетер: проміжний варіант між периферичними та центральними катетерами, серединні катетери вводяться у плече та протягуються через вену, зазвичай закінчуючись навколо пахвової області. Вони підходять для пацієнтів, яким потрібна тривала терапія, але не потрібен доступ до великих центральних вен.
4. Периферично введений центральний катетер (ПЦК): Довгий катетер, що вводиться через периферичну вену (зазвичай у руці) та просувається доти, доки кінчик не опиниться у більшій центральній вені. ПЦК часто використовуються для пацієнтів, які потребують тривалої внутрішньовенної терапії, або для тих, хто має обмежений доступ до периферичних вен.
Процедура вставки
Введення катетера внутрішньовенної канюлі повинно проводитися кваліфікованими медичними працівниками, щоб мінімізувати ускладнення та забезпечити правильне розміщення. Процедура зазвичай включає такі кроки:
1. Оцінка стану пацієнта: Лікар оцінює історію хвороби пацієнта, стан вен та будь-які фактори, які можуть вплинути на процес встановлення.
2. Вибір місця: Відповідна вена та місце введення вибираються на основі стану пацієнта, потреб терапії та доступності вени.
3. Підготовка: Обрану ділянку обробляють антисептичним розчином, медичний працівник одягає стерильні рукавички.
4. Введення: На шкірі робиться невеликий розріз, і катетер обережно вводиться через розріз у вену.
5. Фіксація: Після встановлення катетера його фіксують до шкіри за допомогою клейких пов'язок або фіксуючих пристроїв.
6. Промивання та наповнення: Катетер промивають фізіологічним розчином або розчином гепарину для забезпечення прохідності та запобігання утворенню тромбів.
7. Догляд після встановлення: Місце введення катетера контролюється на наявність будь-яких ознак інфекції або ускладнень, а пов'язку катетера змінюють за потреби.
Ускладнення та запобіжні заходи
Хоча внутрішньовенні канюлі-катетери загалом безпечні, існують потенційні ускладнення, на які медичні працівники повинні звертати увагу, зокрема:
1. Інфільтрація: Витік рідини або ліків у навколишні тканини замість вени, що призводить до набряку, болю та потенційного пошкодження тканин.
2. Флебіт: запалення вени, що викликає біль, почервоніння та набряк вздовж шляху вени.
3. Інфекція: Якщо під час введення або догляду не дотримуватися належних асептичних методів, місце встановлення катетера може інфікуватися.
4. Оклюзія: Катетер може заблокуватися через згустки крові або неправильне промивання.
Щоб мінімізувати ускладнення, медичні працівники дотримуються суворих протоколів щодо введення катетера, догляду за місцем його введення та обслуговування. Пацієнтам рекомендується негайно повідомляти про будь-які ознаки дискомфорту, болю або почервоніння в місці введення, щоб забезпечити своєчасне втручання.
Висновок
Внутрішньовенні канюлі-катетери відіграють вирішальну роль у сучасній охороні здоров'я, забезпечуючи безпечне та ефективне введення рідин та ліків безпосередньо в кров пацієнта. Завдяки різним розмірам та типам, ці катетери можна адаптувати до різноманітних клінічних потреб, від короткочасного периферичного доступу до довготривалої терапії з центральними катетерами. Дотримуючись найкращих практик під час введення та обслуговування, медичні працівники можуть оптимізувати результати лікування пацієнтів та мінімізувати ускладнення, пов'язані з використанням внутрішньовенних катетерів, забезпечуючи безпечне та ефективне лікування для своїх пацієнтів.
Час публікації: 31 липня 2023 р.