Центральний венозний катетер: важливий посібник

A Центральний венозний катетер (CVC), також відомий як центральна венозна лінія, являє собою гнучку трубку, вставлену у велику вену, яка веде до серця. Цемедичний пристрійвідіграє вирішальну роль у введенні ліків, рідини та поживних речовин безпосередньо в кров, а також для моніторингу різних параметрів здоров’я. Центральні венозні катетери є життєво важливими для лікування пацієнтів із важкими захворюваннями, тих, хто проходить комплексне лікування, або осіб, які потребують тривалої внутрішньовенної терапії. У цій статті ми розглянемо призначення центральних венозних катетерів, різні типи, процедуру їх встановлення та можливі ускладнення.

Призначення центральних венозних катетерів

Центральні венозні катетери використовуються з різних медичних причин, зокрема:

Введення ліків:Деякі ліки, такі як хіміотерапевтичні препарати або антибіотики, можуть бути занадто жорсткими для периферичних вен. CVC дозволяє безпечно вводити ці ліки безпосередньо у велику вену, зменшуючи ризик подразнення вени.

Тривала внутрішньовенна терапія:Пацієнти, які потребують тривалої внутрішньовенної (IV) терапії, включаючи антибіотики, знеболення або харчування (наприклад, повне парентеральне харчування), отримують користь від центральної венозної магістралі, яка забезпечує стабільний і надійний доступ.

Введення рідини та препаратів крові:У ситуаціях екстреної допомоги чи інтенсивної терапії CVC дозволяє швидко вводити рідини, продукти крові або плазму, що може врятувати життя в критичних станах.

Забір крові та моніторинг:Центральні венозні катетери полегшують частий забір крові без повторних уколів голкою. Вони також корисні для моніторингу центрального венозного тиску, надаючи інформацію про стан серцево-судинної системи пацієнта.

Діаліз або аферез:У пацієнтів з нирковою недостатністю або тих, хто потребує аферезу, спеціальний тип CVC може використовуватися для доступу до крові для лікування діалізу.

 

ТипиЦентральні венозні катетери

Існує кілька типів центральних венозних катетерів, кожен з яких призначений для певних цілей і тривалості:

Лінія PICC (центральний катетер з периферичним вставленням):

Лінія PICC — це довгий тонкий катетер, який вводять через вену на руці, як правило, у базилічну або головну вену, і під’єднують до центральної вени поблизу серця. Він зазвичай використовується для середнього та тривалого лікування, що триває від тижнів до місяців.
Лінії PICC відносно легко розмістити та видалити, що робить їх кращим вибором для тривалої терапії, яка не потребує хірургічного введення.

Нетунельні катетери:

Вони безпосередньо вставляються у велику вену на шиї (внутрішня яремна), грудна клітка (підключична) або пах (стегнова) і зазвичай використовуються для короткочасних цілей, як правило, у критичних ситуаціях або в екстрених ситуаціях.
Нетунельовані CVC не ідеальні для тривалого використання через вищий ризик інфікування, і зазвичай їх видаляють, коли стан пацієнта стабілізується.
Тунельні катетери:

Тунельні катетери вставляються в центральну вену, але проходять через підшкірний тунель, перш ніж досягти точки входу на шкірі. Тунель допомагає зменшити ризик інфікування, що робить їх придатними для тривалого використання, наприклад, у пацієнтів, які потребують частого забору крові або постійної хіміотерапії.
Ці катетери часто мають манжету, яка сприяє росту тканин, закріплюючи катетер на місці.

Імплантовані порти (Port-a-Cath):

Імплантований порт — це невеликий круглий пристрій, який розміщується під шкірою, зазвичай у грудній клітці. Катетер проходить від порту до центральної вени. Порти використовуються для тривалого періодичного лікування, наприклад хіміотерапії, оскільки вони повністю знаходяться під шкірою та мають низький ризик інфікування.
Пацієнти віддають перевагу портам для довгострокового догляду, оскільки вони менш нав’язливі та потребують лише уколу голкою під час кожного використання.

Процедура встановлення центрального венозного катетера
Встановлення центрального венозного катетера є медичною процедурою, яка відрізняється в залежності від типу встановленого катетера. Ось загальний огляд процесу:

1. Підготовка:

Перед процедурою вивчається історія хвороби пацієнта, отримується згода. Щоб знизити ризик інфікування, на місце введення наносять антисептичний розчин.
Для забезпечення комфорту пацієнта можна ввести місцеву анестезію або седацію.
2. Розміщення катетера:

Використовуючи ультразвуковий контроль або анатомічні орієнтири, лікар вставляє катетер у відповідну вену. У випадку лінії PICC катетер вводять через периферичну вену на руці. Для інших типів використовуються центральні точки доступу, такі як підключична або внутрішня яремна вени.
Катетер просувають, доки він не досягне потрібного місця, як правило, верхньої порожнистої вени поблизу серця. Щоб перевірити положення катетера, часто проводять рентген або флюорографію.
3. Закріплення катетера:

Після правильного встановлення катетера його фіксують швами, клеєм або спеціальною пов’язкою. Тунельні катетери можуть мати манжету для додаткової фіксації пристрою.
Потім місце введення пов’язують, а катетер промивають фізіологічним розчином, щоб переконатися, що він функціонує належним чином.
4. Догляд:

Правильний догляд і регулярна зміна пов'язок мають вирішальне значення для запобігання інфекції. Пацієнтів і осіб, які доглядають за ними, навчають, як доглядати за катетером вдома, якщо це необхідно.
Потенційні ускладнення
Хоча центральні венозні катетери є безцінними інструментами в медичній допомозі, вони не позбавлені ризику. Деякі потенційні ускладнення включають:

1. Інфекція:

Найпоширенішим ускладненням є інфекція в місці введення або інфекція кровотоку (інфекція центрального кровотоку, або CLABSI). Сувора стерильність під час введення та ретельний догляд можуть мінімізувати цей ризик.
2. Згустки крові:

CVC іноді можуть викликати утворення тромбів у вені. Для зниження цього ризику можуть бути призначені препарати для розрідження крові.
3. Пневмоторакс:

Випадковий прокол легенів може статися під час введення, особливо з нетунельними катетерами, розміщеними в області грудей. Це призводить до колапсу легені, що вимагає негайного медичного втручання.
4. Несправність катетера:

Катетер може бути заблокований, перегнутий або зміщений, що вплине на його роботу. Регулярне промивання та належне поводження можуть запобігти цим проблемам.
5. Кровотеча:

Під час процедури існує ризик кровотечі, особливо якщо у пацієнта є порушення згортання крові. Правильна техніка та догляд після процедури допомагають зменшити цей ризик.

 

Висновок
Центральні венозні катетери є ключовими пристроями в сучасній медичній допомозі, що забезпечують надійний венозний доступ для різноманітних терапевтичних і діагностичних цілей. Хоча процедура встановлення центральної венозної магістралі є відносно простою, вона вимагає досвіду та обережного поводження, щоб мінімізувати ускладнення. Розуміння типів CVC та їх конкретного використання дозволяє постачальникам медичних послуг вибрати найкращий варіант для потреб кожного пацієнта, забезпечуючи ефективне та безпечне лікування.