Центральний венозний катетер: найважливіший посібник

A Центральний венозний катетер (CVC), також відомий як центральна венозна лінія, - це гнучка трубка, вставлена ​​у велику вену, яка веде до серця. Цемедичний пристрійВідіграє вирішальну роль у введенні ліків, рідин та поживних речовин безпосередньо в кров, а також для моніторингу різних параметрів здоров'я. Центральні венозні катетери є життєво важливими для управління пацієнтами з важкими захворюваннями, особами, які проходять складні методи лікування, або осіб, яким потрібні тривалі внутрішньовенні терапії. У цій статті ми вивчимо мету центральних венозних катетерів, різних типів, процедури, що беруть участь у їх введенні та потенційні ускладнення.

Мета центральних венозних катетерів

Центральні венозні катетери використовуються з різних медичних причин, включаючи:

Введення ліків:Деякі ліки, такі як хіміотерапевтичні препарати або антибіотики, можуть бути занадто суворими для периферичних вен. CVC дозволяє забезпечити безпечну доставку цих препаратів безпосередньо у більшу вену, зменшуючи ризик подразнення вен.

Довгострокова IV терапія:Пацієнти, які потребують тривалої внутрішньовенної (IV) терапії, включаючи антибіотики, управління болем або харчування (наприклад, повне парентеральне харчування), отримують користь від центральної венозної лінії, яка забезпечує стабільний та надійний доступ.

Адміністрація рідини та крові:У ситуаціях з надзвичайних ситуацій або інтенсивної терапії CVC дозволяє швидко вводити рідини, продукти крові або плазму, що може бути рятувальним у критичних умовах.

Відбір крові та моніторинг:Центральні венозні катетери полегшують часті відбір проб крові без повторних голкових паличок. Вони також корисні для моніторингу центрального венозного тиску, забезпечуючи розуміння серцево -судинного стану пацієнта.

Діаліз або Аферез:У пацієнтів з нирковою недостатністю або тих, хто потребує аферезу, для доступу до крові для діалізного лікування може бути використаний спеціальний тип СВК.

 

ТипиЦентральні венозні катетери

Існує кілька типів центральних венозних катетерів, кожен з яких розроблений для конкретних цілей та тривалості:

Лінія PICC (периферично вставлений центральний катетер):

Лінія PICC - це довгий тонкий катетер, вставлений через вену в руку, як правило, базилічну або цефальну вену і нанизується до центральної вени біля серця. Він зазвичай використовується для середньо- та тривалих лікування, починаючи від тижнів до місяців.
Лінії PICC порівняно прості для розміщення та видалення, що робить їх кращим вибором для тривалих методів терапії, які не потребують хірургічного введення.

Негунільні катетери:

Вони безпосередньо вставляються у велику вену в шию (внутрішній яремний), груди (субклавієва) або пах (стегнова кістка) і зазвичай використовуються для короткочасних цілей, як правило, у критичних догляду або надзвичайних ситуаціях.
Недокучені CVC не ідеально підходять для тривалого використання через більший ризик зараження і зазвичай видаляються, коли стан пацієнта стабілізується.
Тунельовані катетери:

Тунельні катетери вставляються в центральну вену, але передаються підшкірним тунелем, перш ніж досягти точки входу на шкіру. Тунель допомагає знизити ризик зараження, що робить їх придатними для тривалого використання, наприклад, у пацієнтів, які потребують частого кров’ю або постійної хіміотерапії.
Ці катетери часто мають манжету, яка заохочує ріст тканин, забезпечуючи катетер на місці.

Імплантовані порти (порт-а-кет):

Імплантований порт - це невеликий круглий пристрій, розміщений під шкірою, як правило, в грудях. Катетер проходить від порту до центральної вени. Порти використовуються для тривалих переривчастих процедур, таких як хіміотерапія, оскільки вони повністю знаходяться під шкірою та мають низький ризик зараження.
Пацієнти віддають перевагу портам для тривалого догляду, оскільки вони менш нав'язливі і потребують голки лише під час кожного використання.

Центральна процедура венозного катетера
Введення центрального венозного катетера - це медична процедура, яка змінюється залежно від типу катетера. Ось загальний огляд процесу:

1. Підготовка:

Перед процедурою буде розглянуто історію хвороби пацієнта та отримана згода. Антисептичний розчин застосовується на місце вставки для зменшення ризику зараження.
Для забезпечення комфорту пацієнта можна вводити місцевий анестетик або седацію.
2. Розміщення катетера:

Використовуючи ультразвукове керівництво або анатомічні орієнтири, лікар вставляє катетер у відповідну вену. У випадку з лінією PICC катетер вставляється через периферичну вену в руку. Для інших типів використовуються центральні точки доступу, такі як підключі або внутрішні яремні вени.
Катетер просунувся, поки він не досягне бажаного місця, як правило, вища порожниста вени біля серця. Для перевірки положення катетера часто проводиться рентгенівська або флюороскопія.
3. Забезпечення катетера:

Після того, як катетер буде належним чином розміщений, він закріплюється швами, клеєм або спеціальною заправкою. Тунельні катетери можуть мати манжету для подальшого закріплення пристрою.
Потім місце вставки одягається, а катетер промивається сольовим розчином, щоб переконатися, що він правильно функціонує.
4. Догляд:

Правильна допомога та регулярні зміни для перев'язування мають вирішальне значення для запобігання зараження. Пацієнти та вихователі навчаються, як доглядати за катетером вдома, якщо потрібно.
Потенційні ускладнення
Хоча центральні венозні катетери є неоціненними інструментами в медичній допомозі, вони не без ризиків. Деякі потенційні ускладнення включають:

1. Інфекція:

Найпоширенішим ускладненням є інфекція на місці вставки або інфекції крові (інфекція, пов'язана з центральною лінією, або CLABSI). Суворі стерильні методи під час введення та ретельного обслуговування можуть мінімізувати цей ризик.
2. Кров’яні згустки:

CVC іноді можуть викликати згустки крові у вену. Для зменшення цього ризику можуть бути призначені розрідження крові.
3. pneumothorax:

Випадкова прокол легенів може виникати під час вставки, особливо з немотульованими катетерами, розміщеними в області грудної клітки. Це призводить до згорнутого легені, що вимагає оперативного медичного втручання.
4. Несправність катетера:

Катетер може бути заблокованим, перекинутим або виводячим, впливаючи на його функцію. Регулярне промивання та належне поводження може запобігти цим проблемам.
5. кровотеча:

Існує ризик кровотечі під час процедури, особливо якщо у пацієнта є розлади згортання. Правильна техніка та післяпроцедура допомагають зменшити цей ризик.

 

Висновок
Центральні венозні катетери є вирішальними пристроями в сучасній медичній допомозі, пропонуючи надійний венозний доступ для різноманітних терапевтичних та діагностичних цілей. Незважаючи на те, що процедура вставки центральної венозної лінії відносно проста, вона вимагає досвіду та ретельної обробки, щоб мінімізувати ускладнення. Розуміння типів CVC та їх конкретного використання дозволяє медичним працівникам вибирати найкращий варіант для потреб кожного пацієнта, забезпечуючи ефективну та безпечну допомогу.