Центральний венозний катетер: необхідний посібник

A Центральний венозний катетер (ЦВК), також відомий як центральний венозний катетер, являє собою гнучку трубку, введену у велику вену, що веде до серця. Цемедичний пристрійвідіграє вирішальну роль у введенні ліків, рідин та поживних речовин безпосередньо в кровотік, а також у моніторингу різних параметрів здоров'я. Центральні венозні катетери життєво важливі для лікування пацієнтів з важкими захворюваннями, тих, хто проходить складне лікування, або осіб, які потребують тривалої внутрішньовенної терапії. У цій статті ми розглянемо призначення центральних венозних катетерів, різні типи, процедуру їх встановлення та потенційні ускладнення.

Призначення центральних венозних катетерів

Центральні венозні катетери використовуються з різних медичних причин, зокрема:

Введення ліків:Деякі ліки, такі як хіміотерапевтичні препарати або антибіотики, можуть бути занадто агресивними для периферичних вен. ЦВК дозволяє безпечно доставляти ці ліки безпосередньо у більшу вену, зменшуючи ризик подразнення вен.

Тривала внутрішньовенна терапія:Пацієнтам, які потребують тривалої внутрішньовенної (в/в) терапії, включаючи антибіотики, знеболення або харчування (наприклад, повне парентеральне харчування), корисним є центральний венозний катетер, що забезпечує стабільний та надійний доступ.

Введення рідин та препаратів крові:У невідкладних випадках або у відділенні інтенсивної терапії ЦВК дозволяє швидке введення рідин, продуктів крові або плазми, що може врятувати життя у критичних станах.

Забір крові та моніторинг:Центральні венозні катетери сприяють частому забору крові без повторних уколів голкою. Вони також корисні для моніторингу центрального венозного тиску, що дає уявлення про серцево-судинний стан пацієнта.

Діаліз або аферез:У пацієнтів з нирковою недостатністю або тих, хто потребує аферезу, для доступу до кровотоку під час діалізу може бути використаний спеціальний тип ЦВК.

 

ТипиЦентральні венозні катетери

Існує кілька типів центральних венозних катетерів, кожен з яких розроблений для певних цілей та тривалості дії:

Лінія PICC (периферично введений центральний катетер):

Катетер PICC – це довгий тонкий катетер, який вводиться через вену на руці, зазвичай у базилічну або головну вену, та прокладається до центральної вени поблизу серця. Його зазвичай використовують для середньострокового та довгострокового лікування, яке триває від тижнів до місяців.
Лінії PICC відносно легко встановлювати та видаляти, що робить їх кращим вибором для тривалої терапії, яка не потребує хірургічного введення.

Нетунельовані катетери:

Вони вводяться безпосередньо у велику вену шиї (внутрішня яремна), грудної клітки (підключична) або пахової (стегнової) і зазвичай використовуються для короткочасних цілей, зазвичай у відділеннях інтенсивної терапії або в екстрених ситуаціях.
Нетунельовані ЦВК не ідеально підходять для тривалого використання через підвищений ризик інфекції та зазвичай видаляються після стабілізації стану пацієнта.
Тунельні катетери:

Тунельні катетери вводяться в центральну вену, але прокладаються через підшкірний тунель, перш ніж досягти точки входу на шкірі. Тунель допомагає знизити ризик інфекції, що робить їх придатними для тривалого використання, наприклад, у пацієнтів, яким потрібні часті забори крові або постійна хіміотерапія.
Ці катетери часто мають манжету, яка сприяє росту тканин, фіксуючи катетер на місці.

Імплантовані порти (Port-a-Cath):

Імплантований порт – це невеликий круглий пристрій, що розміщується під шкірою, зазвичай у грудях. Катетер проходить від порту до центральної вени. Порти використовуються для тривалого періодичного лікування, такого як хіміотерапія, оскільки вони повністю розташовані під шкірою та мають низький ризик інфекції.
Пацієнти віддають перевагу портам для тривалого догляду, оскільки вони менш нав'язливі та вимагають лише вколу голки під час кожного використання.

Процедура встановлення центрального венозного катетера
Встановлення центрального венозного катетера – це медична процедура, яка залежить від типу катетера. Ось загальний огляд процесу:

1. Підготовка:

Перед процедурою вивчається історія хвороби пацієнта та отримується його згода. На місце введення імплантату наноситься антисептичний розчин, щоб зменшити ризик інфекції.
Для забезпечення комфорту пацієнта може бути введена місцева анестезія або седація.
2. Розміщення катетера:

Використовуючи ультразвукове керування або анатомічні орієнтири, лікар вводить катетер у відповідну вену. У випадку лінії PICC катетер вводиться через периферичну вену на руці. Для інших типів використовуються центральні точки доступу, такі як підключична або внутрішня яремна вена.
Катетер просувають до потрібного місця, зазвичай верхньої порожнистої вени поблизу серця. Для перевірки положення катетера часто виконується рентген або флюороскопія.
3. Фіксація катетера:

Після правильного встановлення катетера його фіксують швами, клеєм або спеціальною пов'язкою. Тунельні катетери можуть мати манжету для подальшої фіксації пристрою.
Потім місце введення перев'язують, а катетер промивають фізіологічним розчином, щоб переконатися в його правильному функціонуванні.
4. Догляд після операції:

Правильний догляд та регулярна зміна пов’язок мають вирішальне значення для запобігання інфекції. Пацієнтів та осіб, що доглядають за ними, навчають доглядати за катетером вдома за потреби.
Потенційні ускладнення
Хоча центральні венозні катетери є безцінними інструментами в медичній допомозі, вони не позбавлені ризиків. Деякі потенційні ускладнення включають:

1. Інфекція:

Найпоширенішим ускладненням є інфекція в місці введення або інфекція кровотоку (інфекція кровотоку, пов’язана з центральним катетером, або CLABSI). Суворе дотримання стерильних методів під час введення та ретельне обслуговування можуть мінімізувати цей ризик.
2. Згустки крові:

ЦВК іноді можуть спричиняти утворення тромбів у венах. Для зменшення цього ризику можуть бути призначені препарати для розрідження крові.
3. Пневмоторакс:

Випадковий прокол легені може статися під час введення, особливо якщо катетери розміщені в області грудної клітки без тунелювання. Це призводить до колапсу легені, що потребує негайного медичного втручання.
4. Несправність катетера:

Катетер може заблокуватися, зігнутися або зміститися, що впливає на його функцію. Регулярне промивання та правильне поводження можуть запобігти цим проблемам.
5. Кровотеча:

Під час процедури існує ризик кровотечі, особливо якщо у пацієнта є порушення згортання крові. Правильна техніка та догляд після процедури допомагають зменшити цей ризик.

 

Висновок
Центральні венозні катетери є важливими пристроями в сучасній медичній допомозі, що забезпечують надійний венозний доступ для різноманітних терапевтичних та діагностичних цілей. Хоча процедура встановлення центрального венозного катетера є відносно простою, вона вимагає досвіду та обережного поводження, щоб мінімізувати ускладнення. Розуміння типів ЦВК та їхнього конкретного використання дозволяє медичним працівникам вибрати найкращий варіант для потреб кожного пацієнта, забезпечуючи ефективний та безпечний догляд.